Звіт про черговий рейс в зону АТО (Сектор М), який ми виконали 4-7 червня.

Наша остання поїздка в зону АТО стала на диво веселою, почалось все з завантаження нашого транспорту ( мікроавтобусу з причепом) провіантом, деякою побутовою технікою та… живим вантажем. Цього разу, крім уже звичного переліку, ми везли двох живих баранів. Бідні тварини щосили брикались і ніяк не хотіли змиритись з процесом завантаження.

На вузлі зв’язку «Оріон» штаба сектору «М» (деякі назви буду вигадувати в цілях нерозголошення «військової таємниці») під Маріуполем нас уже чекали наші захисники.
Розвантаження нагадувало фільм «Кавказька полонянка»… «Хей-Гей!! Цоп-Цабе!!!» Живий вантаж викликав дружний сміх.

На подвір’ї наметового табору поступово росла гора мішків з картоплею, морквою, цибулею, буряком та капустою. Як і завжди, ми доправили нашим бійцям питну воду і ліки.

Крім того, зважаючи на літню спеку, ми придбали холодильник та дизельний генератор. Тепер ми впевнені, наші вояки будуть вживати свіжу їжу та не страждатимуть на харчові отруєння, а також матимуть можливість заряджати акумулятори необхідних приладів.

Після розвантаження хлопці провели нам невелику екскурсію та показали свій військовий побут, а під кінець, показали своє «ноу-хау», яке корінням своїм, мабуть, сягає Запорізької Січі. Війна війною, але наші вояки не втрачають духу і не впускають нагоди пожартувати а разом з тим підтримати дисципліну в своїх лавах. За межами наметового табору хлопці встановили клітку позору, зварену з металевих рейок та прутів арматури. Як вони мені пояснили, в цю клітку вони садовлять любителів оковитої. Зважаючи на те, що клітка пустувала, таких у наших лавах не знайшлось.

Довелось хлопцям шукати добровольця, для того, щоб продемонструвати нам цей винахід в дії :)

Так у роботі та жартах збіг час. Оскільки нас чекав ще один батальйон, довелось прощатись з нашими веселунами та вирушати далі на схід.
Дорогою нас захопив дощ, спала літня спека. Хлопці з батальйоном 72 бригади виїхали нам назустріч. На півдорозі, на порожній трасі, під дощем ми перевантажили провіант: картоплю, буряк, цибулю, моркву, капусту, питну воду і трохи ліків. Також ми передали цьому батальйону саморобну польову кухню, холодильник, пральну машину та побутову хімію.

Всього, за цей рейс, ми доправили біля 3,5 — 4 тон різноманітного вантажу в два батальйони, побували в декількох точках АТО, поспілкувались з нашими захисниками, отримали замовлення на наступний рейс, який плануємо здійснити уже найближчим часом.
Здавалось б усе, наш короткий звіт добіг свого кінця, але я не можу не розповісти ще про одну зустріч. В районі Чермалику ми зустріли чотирьох хлопчаків, чий батько рік тому пішов воювати на боці сепаратистів і з того часу від нього не було жодної звістки. Старший з братів нам розповів що батько сильно пив, і без нього їм краще й спокійніше. Дивлячись на них, я задавав собі риторичне питання, так за чию ж свободу і за чиє краще життя воює їх батько…